Стале сільське господарство. Керівні принципи сталого розвитку, які застосовуються: прибутковість, соціальна прийнятність та екологічна життєздатність.
Що таке стале сільське господарство?
Поняття стійкості або сталого розвитку було визначено на Саміті Землі в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Тодішній прем’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брунтланд описала його як
«розвиток, який відповідає потребам сьогодення, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби».
Ця концепція була створена як прямий наслідок зростаючого усвідомлення, яке почалося в 1970-х роках, про крихкість екосистеми Землі. Це перегукується зі словами Сент-Екзюпері, який помер у 1944 році, «ми не успадковуємо землю від наших батьків, ми позичаємо її у наших дітей». Органічне сільське господарство можна описати таким же чином, спираючись на 3 принципи.
Визначення сталого сільського господарства
Визначення сталого землеробства не є викарбуваним на камені та описується різними способами. Однак трикомпонентний шаблон виглядає досить послідовно і присутній у наступному визначенні.
Згідно з ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН),
«щоб бути стійким, сільське господарство має задовольняти потреби теперішнього та майбутніх поколінь:
- Забезпечуючи прибутковість сільськогосподарського виробництва.
- Зберігаючи здоров'я навколишнього середовища.
- Гарантуючи при цьому соціальну та економічну рівність.
Стале продовольство та сільське господарство сприяють чотирьом складовим продовольчої безпеки землекористування – наявності, доступу, використанню та стабільності – і охоплюють три виміри сталості (екологічний, соціальний та економічний)».
Це визначення відображає принципи сталого розвитку. Метою сталого сільського господарства є виробництво з дотриманням екологічних, економічних і соціальних обмежень, без яких довгострокове виробництво було б неможливим.
Три складові сталого розвитку, а отже, і сталого сільського господарства: екологічна, соціальна та економічна.
Що таке стійка ферма?
Стійке господарство базується на виборі фермерів методів виробництва та діяльності, а також на участі в розвитку місцевості, що включає людей і захист навколишнього середовища. Відповідно до IDEA (від французького «Indicateurs de Durabilité des Exploitations Agricoles» (Показники сталості сільськогосподарських підприємств)), сталий розвиток фермерських господарств відповідає 5 основним принципам: місцева інтеграція, здатність виробляти товари та послуги автономно власними ресурсами, здатність бути продуктивним з часом, стійкість до негараздів і загальна відповідальність.
За даними Zahm et al. (2015), стійке фермерське господарство – це життєздатне, придатне для життя, передачі та відтворювання ферма, яка має соціально відповідальний підхід до розвитку.
Це глобальне бачення сталого розвитку фермерських господарств, що стосується не лише виробничих одиниць, але й загального економічного, екологічного та соціального впливу всього сектору.
У сталому сільському господарстві фермери використовують ефективні методи вирощування сільськогосподарських культур і великої рогатої худоби, які мінімізують використання хімічних речовин, пестицидів та добрив. Використання органічних речовин, сівозміни та мінімальний обробіток ґрунту дозволяє збільшити родючість ґрунту, поглинання поживних речовин у ґрунті та зберегти корисні організми. Застосування природних методів боротьби з бур’янами і шкідниками допоможе зберегти посіви. Вони позитивно впливають на зберігання насіння бур'янів і зниження популяції шкідників. Такі методи боротьби мають свої переваги і є екологічно ефективними при плануванні збереження родючості ґрунту. Ключовою практикою сталого ведення сільського господарства є використання мінімізації обробітку, що запобігає ерозії. Зрошення та утримання вологи в ґрунті забезпечує оптимальний ступінь росту рослин, але підвищує рівень ґрунтових вод. Підтримка біорізноманіття рослинництва та тваринництва для стійкості екосистем від зміни клімату. Використання органічного добрива допомагає збагачувати ґрунт молекулами азоту. Саме тому бобові рослини є важливими компонентами стійких систем обробітку.
Ці сільськогосподарські практики сприяють збереженню природних ресурсів, підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь та забезпеченню стійкого розвитку ферми у довгостроковій перспективі.
Джерело:
Zahm, F., et al. (2015). Evaluating sustainability of farms: introducing a new conceptual framework based on three dimensions and five key properties relating to the sustainability of agriculture.